ласолюбець

ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм.

Те саме, що ласолю́б.

Якщо тим ласолюбцям вибачають їхню невгамованість, їхню божевільну хіть, то хіба через те, що вони самі страждають від того, що чинять (А. Содомора, пер. з тв. Арістофана);

Слухай, нам Пишатись треба, що своїм повстанням Ми від спідниць тієї єгиптянки Такого ласолюбця відірвали! (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. ласолюбець — ласолю́бець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. ласолюбець — див. ласун  Словник синонімів Вусика
3. ласолюбець — -бця, ч., розм. Те саме, що ласолюб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ласолюбець — ЛАСУ́Н (той, хто любить ласощі), ЛАСОЛЮ́Б, ЛАСІ́Й розм., ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ розм., ЛАСОГУ́Б розм., ЛАГОМИ́НЕЦЬ розм. рідко, ЛАСА́Ч діал.; СОЛОДІ́Й розм. (той, хто любить солодке). Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О.  Словник синонімів української мови
5. ласолюбець — ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., розм. Те саме, що ласолю́б.  Словник української мови в 11 томах