ластатий
ЛАСТА́ТИЙ, а, е, розм.
Укритий ластовинням.
Ластате лице з кобилячим профілем у тьоті Каті пашить жаром (Б. Антоненко-Давидович);
Харлан добре пам'ятає Ярроу – невеличкого, енергійного чоловіка з рудою, скуйовдженою чуприною, ластатими руками і скорботним виразом очей (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)