ластовиння
ЛАСТОВИ́ННЯ, я, с.
Руді пігментні цяточки на шкірі, які з'являються у деяких людей переважно навесні.
Він неспокійно кліпав очима, вічно сміявся і повертав на всі боки широкий вид з густим ластовинням (М. Коцюбинський);
Стареча шия в буйних плямах ластовиння двома вим'ями звисає під підборіддям... (В. Винниченко);
Дівчинка була руда, в ластовинні, з носом, що нагадував ґудзик (Л. Смілянський);
Обличчя її [панни] було густо поцятковане ластовинням, на щоках синiли, нiби напiчнявiлi, гiлочки прожилкiв (Р. Андріяшик);
* Образно. Велике крижане поле було всіяне чорним ластовинням. То лежали тюлені (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)