ласуватися
ЛА́СУВА́ТИСЯ, ла́су́юся, ла́су́єшся, недок., розм.
1. на що. Дивитися із заздрістю; прагнути заволодіти ким-.чим-небудь.
Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Ніхто тих сорочок не займав, ніхто на них не ласувався, хоч часом висіли новісінькі й гарні (Г. Хоткевич);
Василько серед слідчих – як серед вовків. Вони дивляться на нього розпаленими очима, ласуючись на свою здобич (А. Турчинська).
2. Те саме, що ла́сува́ти.
* Образно. [Полковник:] Медові твої речі, та, мабуть, не нашим губам ними ласуватись... (М. Кропивницький);
Отой [запах] трави, цвіту .. про нього тільки мріялося й говорилося й рідко коли ним ласувалося (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)