лата
ЛА́ТА¹, и, ж.
Те саме, що ла́тка 1-3.
На свиті стільки лат, як на селі хат (прислів'я);
Синя лата неба нашвидко перемальовується і її іноді видно з вікна (У. Самчук);
// перен. Про старий, латаний одяг.
І всі молоді, як перемиті, і всі – хоч часом прикриті і латами, пригнічені нуждою, – а з гарячим завзяттям у серці (Панас Мирний);
Одягнений у діри й лати, Спітнілий, темний, як земля, Ти усміхаєшся, мулате, Прибульцям хтозна-відкіля (М. Рильський);
Хазяїни таверн з Бейоглу були одягнені в лати (П. Загребельний);
// тільки мн. Те саме, що обладу́нки.
Наступ лавами грізних велетнів, закутих у бронзові лати зо сталевими шоломами (Н. Королева);
Ця зброя стріляла далеко, і важкі кулі пробивали будь-які лати (С. Тельнюк);
З-за повороту виїхав загін кінних воїнів, закованих у лати, а слідом два вершники у дорогих шатах (Р. Іваничук);
Вбитий руський воїн виглядає немовби живим серед ратників, щільно закутих у лати з шоломами і залізними масками (із журн.).
◇ (1) Ла́та на ла́ті:
а) про дуже старий, латаний одяг.
Грицькова жилетка – лата на латі (Б. Грінченко);
б) про надзвичайну бідність, злидні.
І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Т. Шевченко).
ЛА́ТА², и, ж., буд.
Довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков.
Яка кроква, така й лата, яка праця, так й плата (прислів'я);
Яким знову подався до лісу по нові лати (М. Івченко);
Кожна кроквочка, кожна лата не жаліла для нас тепла (В. Симоненко);
Тут уже було чути, як палахкотить солома на дахові, як тріщать лати та крокви у вируючому полум'ї (В. Малик);
Він [беміт] дуже легкий і не потребує громіздких кроков та лат (з газ.);
// Огорожа з довгих жердин.
В печі догоряють якісь опилки, лати з сусідського паркана (І. Франко);
Огорожа одна чого варта, найкращі лати у лебедському лісі вибирав, навколо вишнями обсадив (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)