лататися
ЛАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. розм. Те саме, що лата́ти¹ 1.
Пішли наші вгору: в долині ріжуть, а вгорі латаються (Номис);
– Перекур, – кидає незадоволено шофер. – Лататись будемо (Ю. Збанацький);
Одежа в нього також не раз латалася, але дружина робила це вправно – пан Твардовський міг носити голову гордо (Валерій Шевчук);
Жінка барменшою на недоливі вік латалась, мене від роботи берегла (Є. Пашковський).
2. перен., до кого, фам. Домагатися чиєї-небудь прихильності; підлещуватися.
– Годі до мене лататися, – задихаючись, сказав він (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)