латинник

ЛАТИ́ННИК, а, ч., діал.

Католик.

Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником (І. Нечуй-Левицький);

Головна сила полеміки Вишенського, яка дуже часто переходить у сатиру, лежить у його глибокім розумінню [розумінні] етичної сторони спору між латинниками та православними (І. Франко);

У Біщу було споро [досить] латинників. Деякі, як ось Замойські, зі старими історичними прізвищами. Але не знаю, чи вмів хто з них балакати по-польськи, бо розмовляли вони по-нашому (Б. Лепкий);

Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Довготривала незгода розширила коло спірних проблем поміж греками та латинниками (із журн.).

Значення в інших словниках

1. латинник — лати́нник іменник чоловічого роду, істота римо-католик діал.  Орфографічний словник української мови
2. латинник — -а, ч., діал. Католик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. латинник — КАТО́ЛИК, ПАПІ́СТ, ЛАТИ́ННИК заст. Ченці собі любили мирянам у голову задовбувати, що нема в світі ворога над католика (П. Куліш); (Годвінсон:) Хто ж між папістами пробув три роки, той їх звичаї чей же перейняв (Леся Українка)...  Словник синонімів української мови
4. латинник — Лати́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. латинник — ЛАТИ́ННИК, а, ч., діал. Католик. Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. латинник — Лати́нник, -ка м. 1) Латынистъ. 2) Католикъ. Святих церков і кладовищ отецьких латинникам на глум не подамо. К. ПС. 99.  Словник української мови Грінченка