латинник
ЛАТИ́ННИК, а, ч., діал. Католик.
Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником (Н.-Лев., II, 1956, 407);
Головна сила полеміки Вишенського, яка дуже часто переходить у сатиру, лежить у його глибокім розумінню [розумінні] етичної сторони спору між латинниками та православними (Фр., XVI, 1955, 426).
Словник української мови (СУМ-11)