латун

ЛАТУ́Н, а, ч., заст.

Свитина з багатьма латками.

В ній [кімнатці] було пусто: ні стільця, ні лавки, навіть сонячне світло не добувалось до неї, бо одиноке, маленьке, давно вже вибите віконце дід Макар заткнув латуном (Т. Бордуляк).

Значення в інших словниках

1. латун — -а, ч., діал. Залатана свитка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. латун — Лату́н, -на м. Свита съ заплатами. ЧГВ. 1853. 61.  Словник української мови Грінченка