лауреат
ЛАУРЕА́Т, а, ч.
1. Звання, яке надається за видатні досягнення в галузі науки, мистецтва і т. ін.
Вона шаль накинула на плечі, я перед нею – в чоботях нових і в галошах, вона чіпляє собі Золоту Зірку на груди, а я медаль лауреата (О. Гончар);
І правильно тобі лауреата дали. Воно, може, за знімки лауреата давати й жирнувато, але тобі – правильно! (П. Загребельний);
Лауреат Нобелівської премії Поль Самуельсон, застерігав: “...бідність може спіткати більшість населення, якщо центральний банк невміло управлятиме грошима” (із журн.).
2. Особа, удостоєна цього звання.
Менi так i не довелося стати на тiм узвишшi, на котре б мав вийти по своїх силах. Iншi – вже академiки, лауреати (Ю. Мушкетик);
Спілку письменників очолює, депутат не одного скликання,.., академік, лауреат багатьох державних премій (В. Чемерис);
Ми проголосили останнього лауреата .. і заявили, що Академію, таким чином, засновано (Ю. Андрухович);
І так він [Тороус], хитаючись, доводив теорему. З такою пристрастю й запалом, які жодному Нобелівському лауреату після премії й не снилися (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)