лахи
ЛА́ХИ, ів, мн., розм. (одн. лах, а, ч.).
Те саме, що лахмі́ття.
Цілими днями прів він, двигаючи, їх торби, а на нічлігах носячи воду, стелячи постелі та перучи жебрацькі лахи (І. Франко);
Дотягла [Оленка] лахи, зачала мостити, щоб скорше спати лягли (К. Гордієнко);
За кілька днів, взявши, як то кажуть, лахи під пахи, Кардаш поїхав (С. Журахович);
– Як ту зиму перезимувати? – Хліб підмели. Ні чобота, ні лаха (Б. Харчук);
– Вiддай штани! Вiддавай сорочку! Вiддавай усе моє, нiчого не залишу, навiть найменшого лаха! (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)