лахмай
ЛАХМА́Й, я, ч., розм.
Людина в лахмітті.
Тепер мене ненавидять, В шию вибивають: Піди, голяк, піди, лахмай, Піди, сполощися! (П. Чубинський);
Якось і Сом зізнався по великому секрету, що теж бачив, як уночі понад берегом чолов'яга старезний никав – лахмай лахманний лахами трусив (В. Чемерис);
Менi було однаково, гарно чи погано я вдягнутий, вони ж твердили своє: хоч ми й бiднi, але ти не повинен ходити, як той лахмай (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)