лахмітник

ЛАХМІ́ТНИК, а, ч., розм.

1. Той, хто скуповує і продає старі зношені речі; ганчірник.

Віра Павлівна вже жаліла, що не віддала лахмітникові рами – бодай хоч щось було б у кишені, та лахмітник більше не з'являвся;

Підійшов був лахмітник з брудною торбою, що скуповує за безцінь старі речі, й постукав указівцем по багету (Б. Антоненко-Давидович);

// зневажл. Той, хто продає дефіцитні речі.

Вона вважає мене великим фахівцем із модного шмаття. Ні, шановна колежанко, ти звернулася не за адресою, я не лахмітник (В. Кожелянко).

2. зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.).

У синагозі було порожньо, лахмітники тупцювали якийсь час у проході між лавочками й не квапилися підходити до столика, на якому лежало розгорнуте Святе Письмо (Р. Іваничук);

Лахмітник в Аллахабаді станцював з чотирма запаленими свічками у вусах (Л. Костенко);

На лавках, скулившись, сидять заспані лахмітники (С. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. лахмітник — лахмі́тник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. лахмітник — -а, ч., розм. 1》 Той, хто скуповує і продає старі зношені речі. 2》 зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лахмітник — ГАНЧІ́РНИК (збирач ганчірок, старих речей тощо), ЛАХМІ́ТНИК розм., ШМАТЯ́Р розм., БАРАХО́ЛЬНИК розм., ТАНДИ́ТНИК заст., ОНУЧКА́Р діал., ОНУ́ЧНИК діал. Бувало товаришки її, як міняють ганчірки у ганчірника, то кожна таки.. вкраде..  Словник синонімів української мови
4. лахмітник — ЛАХМІ́ТНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто скуповує і продав старі зношені речі. В її кімнаті стояв важкий дух пудри, духів і від безлічі меблів було тісно, як у крамничці лахмітника (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 159). 2. зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах