лебедячий
ЛЕБЕ́ДЯ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що лебеди́ний 1.
І як в вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів, Він немерзнучу ковбаню Покидати не хотів (Я. Щоголів);
Тоді він, озвірілий, поскакав на Неревський кінець до садиби посадника .. підняв усіх, викликав під дощ перестрашеного й пропахлого теплими лебедячими перинами переніженого Коснятина (П. Загребельний);
Богдан одразу впізнав свого роганя – біля горлянки й досі стриміла його коротка важка стріла з білою лебедячою пір'їною на зарізі (І. Білик);
Лебедячою пір'їнкою торкнувся [Сергій] устеленої торішнім листям землі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)