1. Словник української мови у 20 томах

лебедячий

ЛЕБЕ́ДЯ́ЧИЙ, а, е.

Те саме, що лебеди́ний 1.

І як в вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів, Він немерзнучу ковбаню Покидати не хотів (Я. Щоголів);

Тоді він, озвірілий, поскакав на Неревський кінець до садиби посадника .. підняв усіх, викликав під дощ перестрашеного й пропахлого теплими лебедячими перинами переніженого Коснятина (П. Загребельний);

Богдан одразу впізнав свого роганя – біля горлянки й досі стриміла його коротка важка стріла з білою лебедячою пір'їною на зарізі (І. Білик);

Лебедячою пір'їнкою торкнувся [Сергій] устеленої торішнім листям землі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лебедячий — лебе́дячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лебедячий — -а, -е. Те саме, що лебединий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лебедячий — Лебедя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лебедячий — ЛЕБЕДЯ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що лебеди́ний 1. І як в вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів. Він немерзнучу ковбаню Покидати не хотів (Щог., Поезії, 1958, 445). Словник української мови в 11 томах
  5. лебедячий — Лебедя́чий, -а, -е Лебединый. Гурт лебедячий летів. Щог. Сл. 142. Словник української мови Грінченка