левадка

ЛЕВА́ДКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до лева́да.

Перестав [п'яниця] пити, купив левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб (Г. Квітка-Основ'яненко);

Глянь, який рядок велетнів осокорів та верб заглядає через тин в наш город з Леміщиної левадки! (І. Нечуй-Левицький);

Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками моє місто Валки (П. Панч);

Перед тим, як виїздити, я здибав у леваді Улясю... (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. левадка — лева́дка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. левадка — -и, ж. Зменш.-пестл. до левада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. левадка — ЛЕВА́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лева́да. Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками мов місто Валки (Панч, В дорозі. 1959, 34).  Словник української мови в 11 томах
4. левадка — Левада, -ди ж. Окопанное или огороженное мѣсто для сѣнокоса вблизи усадьбы. За городом левада, де збіралась громада. Ном. № 9091. Як би на вашій леваді та мій вітряк. Ном. 8968. ум. левадка. Кушів левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб. Кв.  Словник української мови Грінченка