левадка
ЛЕВА́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лева́да.
Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229);
Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками мов місто Валки (Панч, В дорозі. 1959, 34).
Словник української мови (СУМ-11)