левада
ЛЕВА́ДА, и, ж. Присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
По обидва береги Роставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, неодгороджені тинами (Н.-Лев., 1956, 167);
Лід містечком тягнулися левади, густо обсаджені на ровах високою дерезою (Вас., II, 1959, 50);
Край села стоїть оселя, за оселею левада (Ю. Янов., V, 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)