левоміцетин

ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч.

Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань.

В практиці лікування дизентерії поряд із сульфамідами з успіхом застосовуються й антибіотики – синтоміцин, левоміцетин (з наук. літ.);

Токсичні побічні явища (головний біль, нудота) інколи розвиваються після тривалого застосування, наприклад, левоміцетину (з навч. літ.);

Левоміцетин п'ють при вираженій інфекції – нудоті, блювоті, пронос (з газ.).

Значення в інших словниках

1. левоміцетин — левоміцети́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. левоміцетин — -у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. левоміцетин — левоміцети́н [від лат. laevus – . лівий і грец. μΰκης (μύκητος) – гриб] лікарський препарат, антибіотик. Застосовують при черевному тифі, дизентерії, бруцельозі, кашлюку тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. левоміцетин — ЛЕВОМІЦЕТИ́Н, у, ч. Антибіотик, який уживається для лікування дизентерії, коклюшу та інших захворювань. В практиці лікування дизентерії поряд а сульфамідами з успіхом застосовуються і антибіотики — синтоміцин, левоміцетин (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 27).  Словник української мови в 11 томах