легенько
ЛЕГЕ́НЬКО.
Присл. до леге́нький.
Легенько вдягнувшись, Валерик швидко подався з дому (Ю. Збанацький);
Висока дівчина легенько перейшла двір і стала на рундуці (Марко Вовчок);
Вмить з-за стовбура почувся тихий сміх; хтось вдарив Гната легенько по плечах (М. Коцюбинський);
Збоку це виглядало й геть уже несвітськи – наче вони прилюдно обіймаються, і Ганнуся легенько, але настійно випручалась (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)