легкокінний
ЛЕГКОКІ́ННИЙ, а, е.
Який має в своєму складі кінноту.
Штаб-лікар Іван Тишевський у 1785 р. направлений у Полтавський легкокінний полк (з навч. літ.);
У різні часи Київський драгунський полк переформовувався достатьо часто і був легкокінним, карабінерним, кірасирським, гусарським (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)