легкомисний
ЛЕГКОМИ́СНИЙ, а, е, діал.
Легкодумний (у 1 знач.).
Яка ж то пані ласкава! Я думав, що пані назве мене щонайменше розбійником або шибеником, а то тільки легкомисним (І. Франко);
Вона любила цю бурсацьки-легкомисну, вічно-кипучу, як на малому вогні, атмосферу студійних пліток, жартів, фліртів (О. Забужко);
Підсумковий том творів Буряка має назву “Коло навколо”. Назва – позірно легкомисна. Насправді ж – з родзинкою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)