легкомисно
ЛЕГКОМИ́СНО, діал.
Присл. до легкоми́сний.
Як прийшлось її ховати, вся її родина накинулась з докорами на мужа, що легкомисно, терплячи гадюку у своїм домі, смерть її спричинив (І. Франко);
Не журися, врадувано пообіцяв він – досить легкомисно, як їй видалося, міг би при такій оказїї й урочистішим бути (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)