легкуватий
ЛЕГКУВА́ТИЙ, а, е.
Деякою, певною мірою легкий (у 1–5 знач.).
Нарешті випала нагода випробувати мотобайк на снігу. Трохи легкуватий, буксує (з Інтернету);
Цей сорт пива має м'який, легкуватий, ледь кислуватий присмак (із журн.);
Ваш багаж знань прикро легкуватий, а в галузі історії – просто жахливий (з газ.);
Попереду, в легкуватій імлі пливли човни (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)