ледачіти
ЛЕДАЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.
Ставати ледачим (у 1 знач.); ставати поганим; псуватися.
– Давні роди теж інколи ледачіють, – зауважив князь. – Але пропозиція Дандаміда мені до вподоби (Б. Лепкий);
Спивайте очима, як ледачіє без води ворожка, як скрашують низькорослу петунію і пащу лева мальви (М. Матіос);
– І по-моєму, він що далі, то більше ледачіє, – сказала старенька (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)