лежатися
ЛЕЖА́ТИСЯ, жи́ться, недок., безос., розм., перев. із запереч.
Про можливість або бажання лежати.
Не спиться, не лежиться, і сон мене не бере (П. Чубинський);
– Не ваше діло – шпарко переб'є її Чіпка: – лежіть там собі на печі, коли лежиться! (Панас Мирний);
Чайка мусив був лягти в ліжко. Погано лежалося. Брудно, непривітно (Д. Бузько);
Мати не поспішала вставати, а Юркові не лежалося (В. Малик);
Я примовк і собі, мені погідно лежалося, і дивився я в небо, а там стояли найчудовіші з чудових храми (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)