лежня
ЛЕЖНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що лежа́ння.
За лежнею ні́коли й посидіть (прислів'я);
За дітьми навздогінці побігли три собаки. Певно, й їм остогидла сидня та лежня в дворі (І. Нечуй-Левицький);
На селі страшенно сміялися й глузували з Романа, лаяли за лежні та за те, що високо нісся (Б. Грінченко);
– Господи, яке то вже до лежні воно! Хоч би людей стидався! (А. Тесленко);
Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)