лезо
ЛЕ́ЗО, а, с.
Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї.
Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка);
Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.);
* Образно. Я, опам'ятавшись, приходжу до самого леза свідомості (Б. Антоненко-Давидович);
Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й жовті леза кіс (А. Шиян);
* У порівн. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу (Л. Дмитерко);
// Уся різальна частина такого знаряддя.
Василеві він подарував складаний ножик з двома лезами й з шилом! (С. Скляренко);
Лише де-не-де проривались яскраві сонячні пасма і стояли, як мечі, уткнуті лезами в землю (І. Багряний);
Схрестивши два смертельних леза перед обличчям, він ледь помітно торкнув жеребця шпорою (М. Руденко);
Ніж для м'яса, з широким лезом, мій улюбленець серед ножів не лежав поруч з рештою (С. Андрухович);
* У порівн. І сонце знов понад пітьмою Підносить промені, мов леза (Я. Шпорта);
// розм. Тонка сталева пластинка з двома гострими краями, яка є частиною безпечної бритви.
Він .. видобув лезо безпечної бритви .. і наголо зняв бороду (Ю. Яновський).
◇ Взя́ти на ле́за див. узя́ти;
Ходи́ти по ле́зу бри́тви (ножа́) (по бри́тві, по ни́точці) див. ходи́ти;
(1) Ході́ння по ле́зу ножа́ (д) див. ходи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)