лезо —
-а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. || Уся різальна частина такого знаряддя. Лезо бритви. Ходити по лезу бритви — ризикувати життям.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лезо —
ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка); Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
лезо —
А, ж., див. лесбо.
Словник сучасного українського сленгу
лезо —
ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві.
Фразеологічний словник української мови
лезо —
ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А.
Словник синонімів української мови
лезо —
ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377); Різці — найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (Різальні інстр.., 1959, 19); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
лезо —
Ле́зо, -за с. Лезвіе. Уман. у. Оце, обух, а це лезо (у сокири). Харьк. ум. лізко.
Словник української мови Грінченка