лезо

Значення в інших словниках

1. лезо — ле́зо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. лезо — див. вістря Словник синонімів Вусика
3. лезо — -а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. || Уся різальна частина такого знаряддя. Лезо бритви. Ходити по лезу бритви — ризикувати життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка); Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
5. лезо — А, ж., див. лесбо. Словник сучасного українського сленгу
6. лезо — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
7. лезо — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Словник синонімів української мови
8. лезо — Ле́зо, -за, -зу; ле́за, лез Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377); Різці — найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (Різальні інстр.., 1959, 19); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
10. лезо — Ле́зо, -за с. Лезвіе. Уман. у. Оце, обух, а це лезо (у сокири). Харьк. ум. лізко. Словник української мови Грінченка