1. Словник української мови у 20 томах

лезо

ЛЕ́ЗО, а, с.

Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї.

Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка);

Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.);

* Образно. Я, опам'ятавшись, приходжу до самого леза свідомості (Б. Антоненко-Давидович);

Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й жовті леза кіс (А. Шиян);

* У порівн. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу (Л. Дмитерко);

// Уся різальна частина такого знаряддя.

Василеві він подарував складаний ножик з двома лезами й з шилом! (С. Скляренко);

Лише де-не-де проривались яскраві сонячні пасма і стояли, як мечі, уткнуті лезами в землю (І. Багряний);

Схрестивши два смертельних леза перед обличчям, він ледь помітно торкнув жеребця шпорою (М. Руденко);

Ніж для м'яса, з широким лезом, мій улюбленець серед ножів не лежав поруч з рештою (С. Андрухович);

* У порівн. І сонце знов понад пітьмою Підносить промені, мов леза (Я. Шпорта);

// розм. Тонка сталева пластинка з двома гострими краями, яка є частиною безпечної бритви.

Він .. видобув лезо безпечної бритви .. і наголо зняв бороду (Ю. Яновський).

◇ Взя́ти на ле́за див. узя́ти;

Ходи́ти по ле́зу бри́тви (ножа́) (по бри́тві, по ни́точці) див. ходи́ти;

(1) Ході́ння по ле́зу ножа́ (д) див. ходи́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лезо — ле́зо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лезо — Вістря, гостряк; (шаблі) клинок. Словник синонімів Караванського
  3. лезо — див. вістря Словник синонімів Вусика
  4. лезо — -а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. || Уся різальна частина такого знаряддя. Лезо бритви. Ходити по лезу бритви — ризикувати життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лезо — А, ж., див. лесбо. Словник сучасного українського сленгу
  6. лезо — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
  7. лезо — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Словник синонімів української мови
  8. лезо — Ле́зо, -за, -зу; ле́за, лез Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377); Різці — найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (Різальні інстр.., 1959, 19); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. лезо — Ле́зо, -за с. Лезвіе. Уман. у. Оце, обух, а це лезо (у сокири). Харьк. ум. лізко. Словник української мови Грінченка