лезо

ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. — Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся. Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається. А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох. Так не тільки ногу, а й голову розпанахати можна (Григорій Тютюнник). ходи́ти по ни́точці над чим. Хлопці діяли відважно й хоробро, сміливо ходили по ниточці над смертю, і лише нещасний випадок кинув їх до рук ворогів (Ю. Яновський). ході́ння по ле́зу (по ві́стрю) ножа́. Барак весь час був у насторозі. Безперервне ходіння по лезу ножа — таким було зараз їхнє життя (О. Гончар); Хоча Денис і надійний хлопець, а в нього можуть прокинутися родинні інстинкти. Це дуже небезпечна гра, ходіння по вістрю ножа (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

лезо — ле́зо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
лезо — Вістря, гостряк; (шаблі) клинок. Словник синонімів Караванського
лезо — див. вістря Словник синонімів Вусика
лезо — -а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. || Уся різальна частина такого знаряддя. Лезо бритви. Ходити по лезу бритви — ризикувати життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка); Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
лезо — А, ж., див. лесбо. Словник сучасного українського сленгу
лезо — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Словник синонімів української мови
лезо — Ле́зо, -за, -зу; ле́за, лез Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377); Різці — найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (Різальні інстр.., 1959, 19); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
лезо — Ле́зо, -за с. Лезвіе. Уман. у. Оце, обух, а це лезо (у сокири). Харьк. ум. лізко. Словник української мови Грінченка