1. Словник української мови в 11 томах

лезо

ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають.

Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Л. Укр., III, 1952, 377);

Різці — найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (Різальні інстр.., 1959, 19);

*У порівн. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу (Дмит., Осінь.., 1959, 42);

// Уся різальна частина такого знаряддя.

Василеві він подарував складаний ножик з двома лезами й з шилом! (Скл., Карпати, II, 1954, 84);

Схрестивши два смертельних леза перед обличчям, він ледь помітно торкнув жеребця шпорою (Руд., Остання шабля, 1959, 117);

*У порівн. І сонце знов понад пітьмою Підносить промені, мов леза (Шпорта, Запоріжці, 1952, 104);

// розм. Тонка сталева пластинка з двома гострими краями, яка є частиною безпечної бритви.

Він.. видобув лезо безпечної бритви.. і наголо зняв бороду (Ю. Янов., II, 1954, 49).

◊ Взя́ти на ле́за — знищити.

— Кулю в лоба глитаям! Візьмім, візьмім на гострі леза! Всім краям — Марсельєза! (Тич., І, 1957, 63);

На суд! На суд! На чисту воду! Хай знає ворог, як не гнуч, А меншовицькую породу На леза візьмуть обіруч! (Ус., І сьогодні.., 1957, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лезо — ле́зо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лезо — Вістря, гостряк; (шаблі) клинок. Словник синонімів Караванського
  3. лезо — див. вістря Словник синонімів Вусика
  4. лезо — -а, с. Гостра частина знаряддя, яким ріжуть, колють або рубають. || Уся різальна частина такого знаряддя. Лезо бритви. Ходити по лезу бритви — ризикувати життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лезо — ЛЕ́ЗО, а, с. Гостра і різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї. Дон Жуан бере шпагу до рук і проводить рукою по лезу (Леся Українка); Різці – найпоширеніший вид різального інструмента з одним лезом (з наук. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. лезо — А, ж., див. лесбо. Словник сучасного українського сленгу
  7. лезо — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
  8. лезо — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Словник синонімів української мови
  9. лезо — Ле́зо, -за, -зу; ле́за, лез Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лезо — Ле́зо, -за с. Лезвіе. Уман. у. Оце, обух, а це лезо (у сокири). Харьк. ум. лізко. Словник української мови Грінченка