лейкоплакія

ЛЕЙКОПЛАКІ́Я, ї, ж., мед.

Ураження слизових оболонок, яке характеризується зроговінням покривного епітелію різного ступеня вираженості.

Лейкоплаксія може бути як одиничною, так і множинною (з навч. літ.);

Лейкоплакія порожнини рота – це захворювання хронічного характеру, яке вважається передраковою хворобою (із журн.);

Лейкоплаксія шийки матки нерідко виникає в результаті інфекційно-запальних процесів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. лейкоплакія — лейкоплакі́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лейкоплакія — -ї, ж. Дистрофічна зміна слизової оболонки з ороговінням епітелію на слизових оболонках порожнини рота, статевих органів та ін. Нікотинова лейкоплакія — лейкоплакія, яка розвивається на слизовій оболонці піднебіння в осіб, що зловживають палінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови