лексика
ЛЕ́КСИКА, и, ж.
Сукупність слів, словниковий склад мови в цілому або її діалекту, а також певної сфери спілкування, стилю мови.
Лексика (а також фразеологія) – це той головний і необхідний матеріал, яким ми користуємося в своїй писаній і усній мові (з наук. літ.);
Основним способом збирання, опису, систематизації лексики є мовні словники (з наук. літ.);
Назви горщиків, вживані гончарами с. Комишня, відрізняються від назв, що існують у лексиці опішнянських гончарів (з наук. літ.);
Сучасна угорська мова ввібрала в себе масу слов'янських слів, особливо культурної лексики осілих слов'ян-хліборобів (з наук.-попул. літ.);
За стилістичною активністю лексика поділяється на нейтральну і стилістично забарвлену (з навч. літ.);
// Словниковий склад твору або творів якогось автора.
Потім Богдан [Хмельницький] навчався в українській школі, де саме – невідомо, але на це вказує лексика його листів – тогочасна українська літературна мова (О. Апанович);
Барвиста, щедра на синоніми лексика “Тронки” О. Гончара збагачує мову рідко вживаними словами (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Абстра́ктна ле́ксика, лінгв. – слова на означення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення, духовної і матеріальної культури.
Абстрактна лексика є необхідним компонентом науково-технічної термінології (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)