лелека
ЛЕЛЕ́КА, и, ч. і ж.
Великий перелітний птах родини лелекових із довгим прямим дзьобом та довгими ногами.
На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки – самець і самка (О. Довженко);
На старій вербі похилій, під дощем і спекою, Жила собі лелечиха із лелекою (І. Нехода);
– Недарма на моїй хаті звили гніздо лелеки .. – Лелеки – то щастя! (М. Стельмах);
На гнізда повернулися лелеки, птахів зігріла рідна сторона (Д. Луценко);
Потривожені лелеки видобули з-під крил по другій нозі, кинулися врозтіч, з розгону піднялися вгору, в малахітове небо (В. Дрозд);
* Образно. Кохай мене, я твій завжди, незмінна подруго далека. Моя зажурена лелеко, прилинь сюди! (М. Упеник);
* У порівн. Ось вони розійшлися у ланцюг. Хороші хлопці, чорт візьми! Бачать, як лелеки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)