лелітка
ЛЕЛІ́ТКА, и, ж.
1. Блискуче кружальце для прикрас;
// Блискучі цяточки на чому-небудь.
Не питай, чи то справді роса самоцвітна, всесвітня краса, чи то, може, те сонце здурило, в лелітки дощ холодний змінило (Леся Українка);
В батькових очах спалахують лелітки – такі золоті лелітки, як на Дніпрі в сонячну годину (О. Донченко);
* У порівн. Коли він [Олександр Іванович] повернувся знову в двір, уже зовсім стемніло і на небі, як золоті лелітки, густо розкидані на темно-зеленому оксамиті, ясно миготіли великі зорі (Б. Антоненко-Давидович).
2. діал. Назва квітки.
Я нарву найкращих квіток, Купчаків, жоржин, леліток, Принесу з росою в клас (М. Стельмах);
Ну, заграйте ж, заграйте чечітку, я новенькі підошви зіб'ю, причеплю на манишку лелітку – степову білу квітку мою! (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)