лелія
ЛЕЛІ́Я, ї, ж., заст., поет.
Лілія.
Скрізь по світлицях простяглася довга стежка дорогого килима, закиданого оберемками лелій, фіялок, рож (І. Нечуй-Левицький);
В нашому саду росте лелія. Хто її садив? Панна Марія. Як садила, так садила, лелія ся розродила – най мені росте (з народної пісні);
– Мамо, а яка найстарша ельфа? – Вона, Павлусю, зветься Лелія, бо живе у самій найкращій лелії (Леся Українка);
Хвиля лелію леліє, мов промовляє: “Рости” (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)