лемехуватий
ЛЕМЕХУВА́ТИЙ, а, е, розм.
Неповороткий, млявий, флегматичний.
Такий [Петро] палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й лемехуватий (І. Нечуй-Левицький);
– Сторожа... наші дівчата... – зволікаючи, сказав лемехуватий монашок і підійшов на один крок ближче до печі (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)