лемехуватий
ЛЕМЕХУВА́ТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, млявий, флегматичний.
Такий [Петро] палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й лемехуватий (Н.-Лев., III, 1956, 281);
— Сторожа… наші дівчата… — зволікаючи, сказав лемехуватий монашок і підійшов на один крок ближче до печі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 413).
Словник української мови (СУМ-11)