леміш
ЛЕМІ́Ш, меша́, ч.
Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу.
Він [Бог] буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає (Б. Грінченко);
Бульдозери вже підійшли до кургана .. могутні машини ріжуть його сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (О. Гончар);
Основні робочі органи канавокопача – фреза, леміш і двобічна полиця, встановлені на рухомій рамі (з наук. літ.);
* Образно. Проб'ється [весна] травою в полі, де ти сьогодні лежиш, Підніме спалену землю блискучий її леміш (Л. Первомайський);
* У порівн. Бач – пику зморшками, мов лемешем, зорало! (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)