леміш
ЛЕМІ́Ш, меша́, ч. Частина плуга або іншого землерийного знаряддя, що підрізує шар землі знизу.
Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає (Гр., II, 1963, 454);
Бульдозери вже підійшли до кургана.. могутні машини ріжуть його сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (Гончар, Тронка, 1963, 285);
Основні робочі органи канавокопача — фреза, леміш і двобічна полиця, встановлені на рухомій рамі (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 55);
*Образно. Проб’ється [весна] травою в полі, де ти сьогодні лежиш, Підніме спалену землю блискучий її леміш (Перв., II, 1958, 16);
*У порівн. Бач — пику зморшками, мов лемішем, зорало! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
◊ Зроби́ти з лемеша́ шва́йку; Звести́ з лемеша́ на шва́йку — досягти мізерних результатів.
[Старшина перший:] Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Шевч., І, 1951, 101).
Словник української мови (СУМ-11)