лемішка
ЛЕМІ́ШКА, и, ж.
1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного.
Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (Котл., І, 1952, 68);
Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324);
А у самому млині Мельник меле цілі дні.. Буде хліб і галушки, .. І лемішка в молоці (Стельмах, Колосок.., 1959, 19).
2. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину.
Невже ота нещасна пригода.. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою — ні, не помагає (Коцюб., І, 1955, 259).
◊ Розби́ти го́рщик (глек) з лемі́шкою — те саме, що Ро́збити го́рщик (глек) ( див. розбива́ти).
Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (Чуб., V, 1874, 724).
Словник української мови (СУМ-11)