лемішка

Лемі́шка, -шки, -шці; -мі́шки, -мі́шок

Значення в інших словниках

1. лемішка — лемі́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лемішка — див. вайлуватий; слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. лемішка — -и, ж. 1》 Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. 2》 перен. Про нерішучу, безхарактерну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лемішка — ЛЕМІ́ШКА, и, ж. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Невже ота нещасна пригода .. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою – ні, не помагає (М.  Словник української мови у 20 томах
5. лемішка — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. лемішка — ЛЕМІ́ШКА, и, ж. 1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (Котл.  Словник української мови в 11 томах
7. лемішка — Лемішка, -ки ж. 1) Родъ кушанья изъ муки, саламата. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12339. Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою. Чуб. V. 724. 2) Мямля; мягкій и безхарактерный человѣкъ. ум. лемішечка. Чоловіче, наварю я тобі лемішечки. Грин. II. 164.  Словник української мови Грінченка