лен
ЛЕН, у, ч.
Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.
Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)