лен —
I -у. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму: податок з ленного маєтку. II -у. Адміністративна одиниця (округ) у Швеції.
Літературне слововживання
лен —
Лен. Льон. Хто хоче мати ДОБРИЙ ЛЕН, нехай вже тепер замовляє насінє. Для Буковини й Галичини є найліпше пернавске насінє. Корець (около 92-93 кір.) коштує 40 К вже в Чернівцях. В падолисті, найдальше в грудни треба вже купити (Товариш, 1908, рекл.) // пол. len — льон.
Українська літературна мова на Буковині
лен —
-у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лен —
ЛЕН, у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
лен —
I (нім. Lehen, від leihen – позичати) 1. У Західній Європі за феодалізму спадкове володіння (земля або інші джерела прибутків), що його надавав сеньйор (1) своєму васалові при умові виконання військової або адміністративної служби.
Словник іншомовних слів Мельничука
лен —
У середньовіччі земля, яку надавав сеньйор у користування васалові (спочатку до смерті, пізніше спадково); ленний договір вступав у дію після складення присяги васала на вірність і здійснення акту інвеститури.
Універсальний словник-енциклопедія
лен —
ФЕО́Д іст., ЛЕН. Васал одержував від сеньйора своє земельне володіння — феод (з журналу); Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (з журналу).
Словник синонімів української мови
лен —
ЛЕН, у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (Археол., VIII, 1953, 18).
Словник української мови в 11 томах