лен
ЛЕН, у, ч. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей.
Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (Археол., VIII, 1953, 18).
Словник української мови (СУМ-11)