лепетун

ЛЕПЕТУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто багато лепече; базіка.

– Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, – грає очима Уляна. – Щодня щось таке вигадаєш (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. лепетун — лепету́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. лепетун — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. лепетун — -а, ч., розм. Той, хто багато лепече; говорун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лепетун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. лепетун — Лепету́н, -на́; -туни́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лепетун — ЛЕПЕТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лепече; говорун. — Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, — грає очима Уляна. — Щодня щось таке вигадаєш (Стельмах, Хліб.., 1959, 496).  Словник української мови в 11 томах
7. лепетун — Лепетун, -на́ м. Болтунъ. Желех.  Словник української мови Грінченка