лет

ЛЕТ, у, ч., поет.

Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ¹).

Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі .. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (М. Коцюбинський);

Справжній мисливець той.., хто з практики вивів, коли, за якої погоди буде хороший качиний лет (М. Рильський).

◇ (1) Висо́кого (вели́кого) ле́ту (льо́ту), зі сл. людина, діяч і т. ін. – який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін.

В. І. Вернадський – учений великого лету (із журн.);

Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (з газ.);

З висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту) див. висота́;

Зрива́тися в лет див. зрива́тися;

(2) На лету́ (на льоту́), з дієсл.:

а) дуже швидко, відразу, тут же.

Лиш відійдеш від них – гримне тобі услід вибух реготу. То, певно, вже щось підмітили в тобі і влучним, вразливим дотепом схарактеризували на лету (Г. Хоткевич);

б) поспішаючи, мимохідь, побіжно і т. ін.

Син,.. щось на лету гукнув батькові, але за гулом, за тупотом Оленчук нічого не розібрав (О. Гончар);

Низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту) див. літ¹;

Птах (пти́ця) висо́кого ле́ту (польо́ту) див. птах.

Значення в інших словниках

1. лет — лет іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лет — У. У поетичному вжитку – те саме, що літ, летіння. Після кільканадцяти кілометрів скаженого лету Заболотний, не питаючись згоди, раптом звернув убік (О.Гончар).  Літературне слововживання
3. лет — літ. політ.  Словник синонімів Караванського
4. лет — -у, ч., поет. Дія за знач. літати і летіти; літ (див. літ I). Зриватися в лет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лет — висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І.  Фразеологічний словник української мови
6. лет — Лет, ле́ту, звич. літ, ле́ту  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лет — ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ ( див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381). ◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти.  Словник української мови в 11 томах
8. лет — Лет, -ту м. Леть, полетъ. Туди саме лет (бджолам) через яр. Черк. у.  Словник української мови Грінченка