лет
ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ ( див. літ¹).
Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (Коцюб., II, 1955, 381).
◊ Зрива́тися в лет — пориватися летіти або швидко летіти.
В горах орли зривалися у лет (Нагн., Вибр., 1950, 151).
Словник української мови (СУМ-11)